митрополит ВАСИЛЬ (Федак), який в 1990 році, дізнавшись про вибір митрополита МСТИСЛАВА Патріархом Київським і всієї Руси-України, швидкими зусиллями підпорядкував УГПЦ Канади  грецькому Константинопольському Патріархату, змінюючи назву з Українсько-Грецька Православна Церква Канади на УПЦ Канади. Митрополит ВАСИЛЬ, який пережив велику критику з боку української діаспори за свої дії преставився у 2005 році. Його наступником став митрополит ІВАН (Стінка), який вийшов у відставку в липні 2010 року; замінений нинішнім митрополитом ЮРІЄМ (Каліщуком). Існує світський рух обурений зміною приналежності УПЦ Канади (ЕП) до не- українського церковного центру Уêðà¿íñüêа Автокефальна Православна Церква 1921р. -Філадельфя: УПЦ в США, Саут Баунд Брук, Нью Джерсі, США, або (СББ)      Юрисдикція з'явилася на світ з імміграцією владики ІОАНА (Теодоровича), який був висвячений в 1924 році ієрархією УАПЦ-1921р. Після висвячення в Києві, він виїхав безпосередньо до США і прибув до Нью-Йорка, до української пастви, як православних, так і тих, хто був розчарований політикою Латинської Ієрархії, яка бажала і робила все, щоб набути право власності всього майна Уніатської Церкви, і заперечення Римом права для уніатів в США мати одружених священиків. Владика ІОАН оселився в Свято-Володимирській церкві у Філадельфії. Владика МСТИСЛАВ бажаючи допомогти Владиці ІОАНУ в подоланні проблеми  Архієрейського Собору 1942р., щодо його єпископської висвяти від УАПЦ-1921р., організував нове висвячення тодішнього архієпископа ІОАН. Перерукоположенія владики ІОАНА відбулось 27 серпня 1949 Олександрійським Екзархом, архієпископом Христофором (Контогеоргом) і владикою МСТИСЛАВОМ. Владика МСТИСЛАВ незабаром визнав доцільним об'єднатись з владикою ІОАНОМ. На початку 1950-х років юрисдикція ІОАНА- Мстислава придбала велику ділянку для меморіального храму Святого Андрія Первозванного, цвинтаря і юрисдикційної штаб-квартири в Саут Баунд Брук, Нью Джерсі, США. Після упокою поважного і шанованого митрополита ІОАНА в 1971 році, відбулась інтронізація архієпископа Мстислава, як митрополита УПЦ в США (СББ), церкви, яка була сформована в основному з колишніх галицьких греко-католиків, першої хвилі еміграції, англомовних парафій та деяких менших числом другої хвилі переміщених осіб (після Другої світової війни), україномовних Київо - православних парафій. Незалежність України від Радянського Союзу в 1991 році проклала шлях для МСТИСЛАВА бути заочно обраним в якості першого Патріарха Київського і всієї Руси- України, що було здійснено групою очолюваною о. Володимиром Яремою. Його Святість Мстислав преставився 11 червня 1993 р. і був похований у склепі під меморіальним храмом св. Андрія Первозванного, Саут Баунд Брук, Нью Джерсі, США, який був побудований під час правління Митрополита ІОАНА. Чин похорону, літургія та хресний хід навколо храму та меморіального поховання в склепі були виконані за участю Митрополита КОНСТАНТИНА (Багана), (СББ); Митрополита Ізяслава, (БАПЦ); Архієпископа ПЕТРА (Петруся), УАПЦ-1990; Архієпископа МИХАЙЛА (Дуткевича), УАПЦ-1990; єпископа УАПЦ (ñ) -1942/1947 (пізніше) УАПЦ-ПУ Митрополита МАКАРІОСА, Єпископа Тимофія, УАПЦ 1942/1947 в Техасі, Єпископа (пізніше) Митрополита АНТОНІЯ ( Щерби), (СББ), Єпископа ПАЇСІЯ (Іващука), (СББ), Єпископа ІОАНА (Деревянка) в Лондоні, (СББ) і Єпископа РОМАНА (Балащука) УАПЦ-1990 р. У службах взяли участь Митрополит ВАСИЛЬ, УПЦ Канади (ÎÉ П); Архієпископ ПЕТРО (Колісник), УАПЦ (ñ) -1973; Єпископ (тоді) УАПЦ (ñ) -1973 (пізніше) Архієпископ УПЦ КП Олександр (Биковець) і поважні і шановані ієрархи з США та Канади різних українських, русинської і греко-католицької церков у спілкуванні з латинським патріархом Риму.    Протягом короткого часу в Україні дві окремі групи оберуть своїх претендентів на київський престол. Єпископат юрисдикції СББ, незважаючи на заперечення багатьох у межах своєї юрисдикції, обрав перехід до юрисдикції грецького патріархату з центром у Стамбулі (ÎÉ П), зробивши вакантною Митрополію раніше очолювану Владикою Мстиславом. Уêðà¿íñüêа  Православна Церква 1932/1937(ÎÉ П), тобто УПЦ-(ÎÉ П) група колишніх греко-католиків, яка жадала від «папи» поваги своїх літургійних традицій, церковного календарю, дозволу священикам одружуватися, і права парафіяльної власності, обрала уніатського священика Йосипа Жука, який тоді був висвячений у сан вікарного єпископа для Архієпископа ЄФТІМІОСА (Офіеша), глави Руської Православної Греко- католицької митрополії, що зробив першу спробу здобуття автокефалії. Рукоположення Владики Йосифа відбулось у вересні 1932 року. Його наступником став Владика БОГДАН (Шпилька), який успішно зголосився до Вселенського Патріархату за єпископським рукоположенням у 1937 році. Владику БОГДАНА змінив Митрополит АНДРЕЙ (Кущак). Архієпископ ВСЕВОЛОД (Майданський), який був наступним по Митрополиті АНДРЕЮ, працював з Саут Баунд Бруком після смерті Святішого МСТИСЛАВА, щоб підвести юрисдикцію до Стамбульського Грецького Патріарха (ÎÉ  П). УКРАЇНСЬКА ЦЕРКВА ВІДРОДЖЕНА В УКРАЇНІ Уêðà¿íñüêà Автокефальна Православна Церква – 1990. УАПЦ-1990 (Зареєстрована Українською Радянською Соціалістичною Республікою 2 жовтня 1990.) УАПЦ-1990 в Україні, очолювана о. Володимиром Яремою, переконала Волинського та Рівненського єпископа РПЦ МП Іоанна (Боднарчука) відійти від московської церкви для надання допомоги у відновленні УАПЦ в Україні. За хронологією відповідно РІСУ, Владика ІОАН з відставним московським Єпископом ВАРЛААМОМ (Іллюшенко) і Єпископ ВІКЕНТІЄМ (Чекаліним) Істинно-Православної Церкви (катакомбної церкви), хіротонізували   брата Владики ІОАННА (Боднарчука)  ВАСИЛЯ в єпископа. Після відкриття того, що Чекалін був самозванцем, ця хіротонія, а також інші, з нею пов’язані, були повторені, за сприяння тодішнього Єпископа (УПЦ у ЗША, СББ)  (нині) Митрополита АНТОНІЯ, СББ (ÎÉ П).    УАПЦ-1990 обрала заочно, на той час того, що найдовше перебував на посаді Ієрарха всіх Українських Православних Церковних юрисдикцій Митрополита МСТИСЛАВА. У між часі Митрополит ІОАНН був місцеблюстителем Київського престолу. У Софійському соборі 18 листопада 1990 р.  Митрополит МСТИСЛАВ, (УАПЦ-1942) був зведений єпископатом УАПЦ-1990 на трон в якості першого Патріарха Київського і всієї Руси-України, у співслужинні  (пізніше) Митрополита КОНСТАНТИНА і (пізніше) Митрополита АНТОНІЯ з юрисдикції Саут Баунд Бруку. Зусилля з боку Київського Митрополита РПЦ МП ФІЛАРЕТА (Денисенко), щодо об'єднання з Патріархом Мстиславом I були відкинуті. (Див. УПЦ-КП). Спочилого Патріарха МСТИСЛАВА в 1993 році і було поховано у склепі Св. Андрія Первозванного Меморіального храму на кладовищі Саут Баунд Бруку, Нью-Джерсі, США. Уêðà¿íñüêà  Автокефальна Православна Церква - Київського Патріархату, тобто УПЦ-КП В Києві після засідання 22 травня 1992 Національного Форуму захисту Української Православної Церкви, в якому взяли участь єпископи, духовенство і миряни УАПЦ- 1990 і Óкраїнського Екзархату Московської Церкви (УПЦ-MП) під Митрополитом ФІЛАРЕТОМ. Українська православна рада відбулася в резиденції Митрополита ФІЛАРЕТА на вул. Пушкінський. Домовленістю об'єднано УАПЦ-1990 і УПЦ-МП під назвою Українська Православна Церква Київського Патріархату тобто УПЦ КП. Рада затвердила, заочно, МСТИСЛАВА Патріархом Київським і всієї Руси-України. Нова юрисдикція була зареєстрована державними органами та реєстрація УАПЦ-1990 був скасована. Його Святість, МСТИСЛАВ Патріарх Київський і всієї Руси-України висловив своє невдоволення новою структурою УПЦ КП, яка була створена без його благословення. Під час зустрічі з противниками унії УПЦ КП 23-24 грудня 1992, Його Святість, МСТИСЛАВ звернувся до Президента, Прем'єр-міністра та Генерального прокурора України, наголошуючи на незаконності унії УПЦ-КП, посилаючись на Статут УАПЦ. Продовження зусиль з цього питання з боку Архієпископа ПЕТРА і Архієпископа МИХАЇЛА (Дуткевича) були усіченими упокєнням Святішого МСТИСЛАВА в своїй резиденції у Грімсбі, Онтаріо, Канада. Він був похований у склепі під церквою Меморіалом Саут Баунд Бруку, Нью Джерсі, США. Óêðà¿íñüêà  Автокефальна Православна Церква-1990/1995 (Патріарх Димитрій), тобто UAOC-1990/1995    Вражаюча коаліція провідних діячів Церкви, включаючи ієрархів, священиків, нижчого духовенства і вірних, лідерів в пострадянському Українському Автокефальному Русі, які не підтримували Митрополита ФІЛАРЕТА, проводить вибори нового Патріарха. Світило Автокефального Руху отець Володимир Ярема прийняв чернецтво з іменем Димитрій від Архієпископа ПЕТРА 23 серпня 1993. 5 вересня 1993 в Києві, він був посвячений у сан єпископа з титулом Переяславський і Січеславський. 7 вересня 1993 на другому Національному Соборі УАПЦ, він був обраний патріархом. Інтронізація другого Патріарха УАПЦ здійснюється 14 вересня 1993 в церкві Спаса на Берестові в Києві. Патріарх Димитрій переставився 25  лютого 2000 року. УАПЦ-1990/1995 тоді очолив Митрополит Мефодій (Кудряков), який в даний час є Першоієрархом УАПЦ в Україні. Колишній УАПЦ 1990-1995, тепер незалежний Владика Ігор (Ісіченко) є переконаним прихильником союзу зі Стамбулом  (ÎÉ П)  через Саут Баунд Брук. УПЦ-КП - продовжується: в Україні живе священномученик о. Василь Романюк, який був рукопокладений у сан єпископа Чернігівського з чернечим ім’ям ВОЛОДИМИР, і був обраний на Національному Соборі протягом сесії 21-24 жовтня 1993 р. Патріархом Київським і всієї Руси-України. У червні 1995 року  Патріарх ВОЛОДИМИР звернувся до Патріарха Димитрія з пропозицією розпочати процес об'єднання двох церков. Кожен з двох патріархів піде у відставку і вибори на Патріарший Трон повинні були відбутися. Покерувавши церквою лише 1 рік і 8 місяців Його Святість ВОЛОДИМИР помер за загадкових обставин і був швидко похований на площі біля входу у Софійський Собор 18 липня 1995 року, що стало відомим як Чорний Вівторок. Єдиний єпископ з Діаспори, що взяв участь в похоронах Патріарха ВОЛОДИМИРА, був єпископ УАПЦ-1942/1947 (пізніше) Митрополит МАКАРІОС УАПЦ-ПУ з Х'юстона, штат Техас, США. Єпископ ПАЇСІЙ (Іващук) у супроводі о. Василя Даківа, президента консисторії Саут Баунд Бруку, (СББ) був присутній, але не служив.    Після смерті Й.С. ВОЛОДИМИРА, на зустрічі західних єпархій УПЦ-КП Митрополита ФІЛАРЕТА попросили зняти свою кандидатуру на виборах Патріарха і працювати для об'єднання церков.    Прихильниками Митрополита ФІЛАРЕТА були організовані вибори у жовтні 1995 року в Кафедральному Соборі Св. Володимира, який був контрольований Владикою Філаретом. Виборчий собор складався з прихильників Митрополита ФІЛАРЕТА, які фактично позбавили вибору тих, хто був не був його прихильником. Були тільки 5 голосів проти Філарета. Отже, в тому часі митрополит Київський (ÓПЦ-ÌП) був обраний на Патріарха Київського і всієї Руси-України і інстальований з цим титулом. УПЦ-КП у діаспорі:    Наслідки адміністрації УПЦ-КП ЙС Філарета у діаспорі були руйнівними. Святіший Філарет, ігноруючи спочатку функціонування трьох єпископів, тобто МАКАРІОСА, Тимофія, ОЛЕКСАНДРА, що дотримуються УПЦ КП, висвятив 83-річного о. Стефана (Біляка), що був четвертим серед підписавших протокол духовенства Української Автокефальної Православної Церкви (соборноправної) 16 жовтня 1947 року, Ашаффенбурга, також давнього відставника апаратника з Баунд Бруку, бути єпископом Патріаршого Вікаріату в допомогу о. Віктору Полярному, відставному офіцеру без семінарської підготовки. Єпископ СЕТЕФАН об'їжджав парафії, проводив збір грошових коштів для його адміністрації, а потім повернувся у свою резиденцію в штаті Флорида де протягом декількох років хворів перед спочином у Господі.    Тоді єпископ Бориспільський ПАЇСІЙ (Дмоховський), який нібито був признаний персоною нон-грата українським урядом, був скерований керувати Церквою в діаспорі. Його першим офіційним нелітургійним актом було скликання незапланованої Ради Вікаріату (порушуючи запланований банкет), метою якого було те, щоб всі парафії підписами засвідчили передачу їх власності до його адміністрації. Тільки кілька днів по тому, у присутності Владики МАКАРІОСА, кількох священиків, паніматки  Роксани Посаківської і зібраних паломників, Владика ПАЇСІЙ безуспішно намагався відібрати 40 акрів землі монастиря св. Антонія від ігумена Архієпископа Олександра (Биковця). Владика ПАЇСІЙ, подорожуючи між парафіями, нібито вимагав тисячі доларів. Колекторські дзвінкі з різних кредитних установ та продавців в пошуках Владики ПАЇСІЯ стали звичайною справою для Вікаріату та інших Óкраїнських єпископів в Америці. Нарешті, після зміщення Патріархом Філаретом  його з посади доглядача Патріаршого Вікаріату УПЦ-КП, після відхилення його заяви до Риму, після виселення його з квартири в Пармі Огайо, після систематичного зловживання безмежною благодійністю до нього Архієпископа Олександра у Детройті, який надав йому притулок у власному будинку архієпископа, Владика ПАЇСІЙ показав свою подяку, спробою провести невдалий переворот, щоб стати пастирем Собору св. Андрія у Детройті, який був побудований під час ще священицького перебування на посаді Архієпископа Олександра близько 1950 року. Разом з тим, продовжуючи жити в будинку Владики Олександра, він позичив велику суму грошей від Архієпископа Олександра і кількох світських осіб і повернувся в Україну, щоб служити священиком у російському монастирі.    Після цього Владика Філарет підчас юрисдикційної конференції, запланованої на суботу вдень у жовтні 2009 року, в нижньому залі Собору Св. Стефана, Брансуік, Огайо, вислухавши деякі доповіді різних посадових осіб юрисдикції, встав і оголосив, що не повинно бути більше ні Автономної Єпархії (з посиланням на Владику Олександра, ні ставропігіального монастиря (з посиланням на Владику Макаріоса). Кожен повинен підлягати о. Віктору Полярному, секретарю Патріаршого Вікаріата. Патріарх виходить із зали і йде для бесіді з журналістами, та на вечерю з Óкраїнською Êатолицькою ієрархією, не з’явившись на розкішну вечерю підготовлену для Патріарха та учасників конференції. Святіший через кілька місяців повністю виключить архієпископа Олександра за відповідний американському праву донос до ІНС про факт, що о. Богдан Згоба більше не використовується в якості священика Собору св. Андрія у Детройті, Мічиган. Його Святість продовжує ігнорувати Владику Макаріоса. Вікаріат знаходиться під фактичним контролем о. Віктора Полярного і о. Богдана Згоби. Українська автокефальна православна церква (ñоборноправна) в Україні – 2002, тобто УАПЦ (с) -2002.    Бородатий диякон в зеленому вбранні у відео літургії підчас інтронізації Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава I у листопаді 1990 року - це о. диякон Олег Кулик. Після Патріаршої інтронізації він відправився в США, де був призначений священиком юрисдикції СББ у Детройті, Мічиган. Нібито, через неправославний зміст його катехізису для дітей приходу, о. Олега попросили покинути парафію. У 1997 році о. Олег придбав для використання колишній білоруський невеликий храм в Детройті, Мічіган, США, де він служив для православної міжнаціональної громади протягом